Перетяка Віталій Віталійович курсова робота з теми icon

Перетяка Віталій Віталійович курсова робота з теми






Скачать 285.47 Kb.
НазваниеПеретяка Віталій Віталійович курсова робота з теми
Дата конвертации06.08.2013
Размер285.47 Kb.
ТипДокументы
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут міжнародних відносин

Кафедра журналістики


Перетяка Віталій Віталійович


КУРСОВА РОБОТА З ТЕМИ:

«Поява мережевих інформаційних агентств і конкуренція з традиційними»



Науковий керівник

кандидат філософських наук, доцент

Мартинова Тетяна Євгенівна











Київ – 2012

Зміст.

Вступ...…………………………………………………………………...........3

Інформаційні агентства в системі ЗМІ...……………….……………………4

    1. Основні етапи становлення й розвитку інформаційних агентств на ринку світової інформації...……………………………………6

    2. ЗМІ - основний споживач інформаційного продукту агентств...……………………………………………………………...13

    3. Виникнення мережевих інформаційних агентств. Переваги й недоліки...………………………………………………………........16

    4. Принципи функціонування сучасних інформаційних агентств...………………………………………………………….....19

    5. Специфіка «новин» інформаційних агентств...……………............21

Висновки...……………………………………………………………………......26

Використана література...…………… …………………………………………27


Вступ.


Сучасні інформаційні агентства є складовою системи ЗМІ. І, можливо, вони займають у ній центральне місце, тому що є джерелом інформації для інших ЗМІ. Раніше вважалося, що інформаційний продукт інформагентств доступний для розуміння тільки професійним журналістам й аналітикам. Тепер, коли інформаційні агентства являють собою потужні структури по створенню, поширенню й зберіганню великих масивів інформації в електронному форматі, аудиторія їх розширилася, і з'явилися нові можливості. Зараз вони становлять конкуренцію традиційним ЗМІ. Споживачу зараз не обов'язково купувати газету, чекати, коли почнеться той або інший телевізійний блок новин, можна просто зайти в Інтернет і моментально довідатися необхідну інформацію.

Робота інформаційних агентств захоплююча, структура — складна й динамічна. Агентства є самими «обізнаними» із всіх засобів масової інформації. Інформація, що з’являється на новинних стрічках інформаційних агентств, широко використовується іншими ЗМІ, тому інформаційні агентства є своєрідним першоджерелом. Тому вивчення його функціонування є важливою й актуальною проблемою.

Інформаційні агентства в електронному просторі - це культурний і цивілізаційний феномен, що являє собою діяльність по формуванню й поданню інформаційних образів актуальності. Носіями цих образів можуть бути не тільки слово, але й картинка, фотографія, відео, звук - будь-який об'єкт, здатний виступати в ролі носія інформації або тексту в широкому змісті цього слова. Це синтез всіх відомих видів носіїв.

Таким чином, Інтернет-ресурси, які є повноцінним засобом масової інформації на даному етапі свого розвитку, становлять серйозну конкуренцію традиційним ЗМІ, завдяки високій оперативності й мультімедійности, що також є актуальною проблемою на даний момент.


Інформаційні агентства в системі ЗМІ.


Інформаційні агентства - спеціалізовані інформаційні підприємства (організації, служби, центри), що обслуговують ЗМІ. Їхня функція - постачати оперативною інформацією редакції газет. Таким чином, інформаційні агентства - спеціалізовані підприємства, тому інформаційний продукт, що випускає ними, теж повинен бути специфічним.

Інформаційні випуски агентств відрізняються тематикою (загальні й спеціальні - політична стрічка, економічна, спортивна, міжнародна), обсягом (виміряється кількістю повідомлень або сторінок, зараз часто в кілобайтах), періодичністю (кількість випусків у день, тиждень, місяць), способом передачі, формою в електронному або друкованому вигляді: бюлетені, вісники, готові для ефіру повідомлення), орієнтація на окремі групи споживачів (на загальнонаціональні й регіональні ЗМІ, електронну пресу, органи влади, установи, комерційні організації).

Інформаційні агентства перебувають у самому центрі системи засобів масової інформації. Їхня робота рідко доходить до широкої публіки прямо: як правило, новини, які готовлять агентства, використовують інші засоби масової інформації: газети, телебачення й радіо. Головними читачами інформаційних «стрічок» є професійні журналісти - тільки вони здатні розібратися в сотнях повідомлень на всі мислимі теми, що з'являються на «стрічках новин».

Агентства за більш ніж 150-літню історію виробили власний лаконічний і точний стиль у вигляді цілої системи інформаційних заміток. Найголовнішою рисою цього стилю, за стислість названого «телеграфним», є ясність змісту, що завжди однозначно відповідає на питання, що, де й коли ?

Сучасні комерційно успішні газети ставлять журналістам вимоги відокремлювати інформацію від коментарю. Це вимога - не прімха власників газет, вона народилася в ході довгої еволюції газет.

Крім того, сучасна людина витрачає не більше чим півгодини на те, щоб довідатися, що відбувається навколо, і просто не готовий сприймати інформацію інакше, чим невеликими, вдало приготовленими порціями.

Як відзначалися вище, «інформаційні агентства є ядром національних систем засобів масової інформації. Там працюють професійні журналісти, використовуються найсучасніші технології збору й обробки інформації. Кожне агентство має власний, неповторний стиль написання новин. Цей стиль, у міру того, як агентство завойовує свою репутацію як основне джерело інформації в тій або іншій країні, поширюється усе ширше й змінює стиль всіх журналістів.

Продукти інформагентств, як правило, не йдуть в ефір або друк в первісному виді. Кожне видання, радіостанція, служба телевізійних новин, адаптує отриману інформацію для своєї аудиторії.

Стиль повідомлень і принципи роботи інформаційного агентства вироблявся роками. В історії розвитку є важливі кроки, які перетворили «інформаційне агентство» у те, чим воно є зараз.


1.1. Основні етапи становлення й розвитку інформаційних агентств на ринку світової інформації.


До появи Інтернету інформагентства не мали можливості надати аудиторії безпосередньо свій інформаційний продукт. Такий продукт являв собою повідомлення, передані телетайпом, факсимільним зв'язком, електронним мережам, пошті й іншим засобам зв'язку, у вигляді стрічки оперативної інформації, спеціалізованих вісників, тематичних пакетів, експрес-випусків, щотижневиків.

Виникнення Інтернету трансформувало віщання інформаційних агентств. Сьогодні всі продукти інформаційних агентств в електронному виді, тобто з використанням комп'ютерної техніки.

Засновник першого у світі інформаційного агентства Наvas («Гавас») Шарль-Луї Гавас свою кар'єру починав як постачальник амуніції для армії Наполеона. Після поразки при Ватерлоо, Гаваса втратив усі гроші і єдиним його капіталом залишилося знання іноземних мов, торгівлі й журналістики, тому що в часи своєї могутності він був одним із власників найбільшої у Франції газети "La Gazette de France" ("Ля Газетт де Франс"). В 1830 році Гавас почав перекладати витримки із закордонних газет, які він виписував у Парижі, і продавати їхнім французьким газетам. Пізніше Гавас, почав видавати бюлетень під гаслом «Швидко й добре», а через кілька років створив своє агентство.

Бюлетені Гаваса передавалися в той час по традиційному каналу - міській пошті Парижа. Перша проблема виникла в Гаваса вже через кілька років: для того, щоб прискорити передачу газетних витримок, Гавас перестав виписувати європейські газети в Париж, а замість цього найняв декількох співробітників в основних європейських столицях, звідки вони передавали повідомлення через кілька годин після того, як газети вийшли. Для передачі вже переведених на французьку мову повідомлень агенти Гаваса користувалися поштовими голубами, кур'єрами й поштовими судами.

Новим щаблем у розвитку став винахід телеграфу. Винахід в 1834 році Карлом Гаусом і Вільгельмом Вебером телеграфу, змінило швидкість передачі даних. Першим, хто скористався новою технологією, був Гавас.

Однак незабаром до нього приєдналося виникле в 1848 році німецьке агентство новин Бернарда Вольфа, що був співробітником Гаваса. Вольф, попрацювавши кореспондентом Гаваса на паризькій фондовій біржі, виїхав у Берлін і створив агентство фінансових й економічних новин Wollf'snachric-tenbureau. Користуючись гарним станом німецьких телеграфних мереж, Вольф швидко поширив свої бюлетені на всю Пруссію й за її межі. В 1855 році він додав у свою службу політичні й інші неекономічні новини й став головним постачальником новин для прусскої преси.

У той же час інший колишній співробітник Гаваса, Поль Рейтер, створює в голландському Аахені, на стику тодішніх телеграфних систем, «телеграфний інститут». Коли телеграфна лінія з Парижа досягла Брюсселя, Рейтер створив між двома кінцевими станціями телеграфу - Аахеном і Брюсселем - систему пересилання повідомлень голубами, що пізніше стала легендарною. Однак через кілька років технічний прогрес зробив поштових голубів непотрібними: європейські телеграфні лінії були об'єднані в одну мережу. Коли Рейтер поскаржився Вернеру Сіменсу, німецькому телеграфному магнатові, на те, що телеграф зруйнував його справу, Сіменс порадив йому відправитися в Лондон і відкрити там телеграфне агентство.

В 1858 році був прокладений телеграфний кабель під Атлантикою, що об'єднав мережі американського і європейського телеграфу. Першим інформаційним агентством, що стало отримувати від цього дохід, було американське Associated Press. Крім того, АР активно розвивало внутрішньоамериканську мережу телеграфної передачі даних й в 1875 році стало першим агентством у світі, що орендує окрему телеграфну лінію. Довжиною 226 миль, вона з'єднувала Нью-Йорк, Філадельфію, Балтімор і Вашингтона.

У 1916 році АР переходить на телетайпну передачу деяких повідомлень зі швидкістю 60 слів у хвилину. Повністю головна стрічка агентства була переведена на телетайп в 1933 році.

До другої світової війни багато телеграфних мереж були замінені на бездротові, однак ще значна частину їх була пов'язана з кабелем.

Якщо засоби передачі даних розвивалися поступово, постійно збільшуючи можливості передачі все більших обсягів даних і скорочуючи витрати на це, то зміна системи обробки інформації у середині самих агентств відбулася революційно, у корені змінивши всю технологію роботи агентств. Як це відбулося, розглянемо на прикладі агентства DPA. Зміни в його роботі є типовими для всіх інформаційних агентств, крім того, у нашому розпорядженні є досить докладні технічні дані.

«У головній редакції DPA у Гамбурзі в другій половині 1950-х років панувала розмаїтість засобів доставки інформації. Служба прийому повідомлень по радіо, записувала на магнітофонну плівку інформацію, отриману телетайпом з-за кордону й регіональних корпунктів, а також повідомлення кореспондентів по телефоні. Повідомлення від кореспондентів доставлялися кур'єром, поштою або по пневмопошті на редакторський стіл. Загальним було одне: всі новини писалися на листках паперу.

Більш-менш упорядкувати організацію передачі повідомлень усередині DPA удалося лише в 1965 році, коли був перебудований будинок головної редакції й організована внутрішня система пневмопошти. Але пневмопошті й паперу залишилося недовго царювати в головній редакції.

«В 1968 році в агентстві почалися випробування комп'ютерної технології. Уже при створенні системи фахівці агентства розраховували використати комп'ютер не тільки для передачі інформації, але й для її зберігання й редагування. В 1970 році така система була створена. Її назвали ERNA, скорочення від німецького «електронний комп'ютерний пристрій передачі новин».

ERNA була нововведенням світового масштабу. Її особливість полягала в тому, що вперше вдалося створити інтегровану систему збору, редагування, відбору й передачі новин. Весь процес створення й поширення новин залежав тепер тільки від творчої необхідності й був мало обмежений технічними можливостями.

ДО 1975 року DPA разом з американськими виробниками комп'ютерів створило «родину» терміналів, здатну працювати у всіх корпунктах DPA, включаючи місцеві й закордонні.

Ще однією метою введення нової редакційної мережі для DPA була необхідність інтегрувати систему передачі новин з редакційними системами клієнтів. В 1979 році ERNA була модернізована й названа ERNA-II. У новій системі текст повідомлень агентства передавався за допомогою кодування, завдяки якого комп'ютер зміг розрізняти заголовні й малі літери, всі розділові знаки й умляути (спеціальні знаки, що позначають у німецькій мові довготу голосних). Для введення нового кодування необхідно було створити новий міжнародний стандарт передачі повідомлень, що був затверджений в 1980 році Міжнародною журналістською радою по передачі інформації (IPTC).На початку 1980-х років перед технічними службами DPA устала нова проблема: «відбір новин за змісту». На той час стрічки новин агентства містили від 70 до 90 тис. слів, що становило сотні повідомлень, що стосуються всього, що відбувається у світі. У цей момент DPA стояло перед погрозою втратити клієнтів, які вже були не в змозі знаходити в стрічці новини по власних інтересах.

Однак, при всій своїй досконалості, системи ERNA не були розраховані на аналіз повідомлень по змісту, вони виконували формальні технічні завдання, прив'язані до певних функціональних клавіш або до кодів новин. Тому, щоб створити архів новин, а також службу відбору новин для клієнтів, довелося перебудовувати всю редакційну систему. Після трьох років експериментів, в 1984 році, була створена служба відбору новин, а в 1986 році клієнти DPA одержали доступ до архіву агентства.

В 90-і роки комп'ютери усередині агентств поєднуються в так називану «корпоративну мережу» (corporate network), що поєднує керування й передачу тексту, зображення і звуку.

Наприкінці 1990-х почала простежуватися нова лінія в розвитку систем доставки повідомлень інформагентств, що пов'язана з виникненням доступних для багатьох користувачів глобальних комп'ютерних мереж, а також загальним переходом на цифрові технології, що дозволило уніфікувати передачу будь-яких даних: графічних, звукових і текстових.

В 1996 році АР разом із ВВС створюють нову систему роботи з інформацією, що поєднує в собі функції прийому й обробки текстів, відео й аудіосюжетів, що була названа «електронною системою виробництва новин». Тоді ж всі новини, фотографії, аудіо й відеосюжети АР можна було одержувати через мережу Інтернет. Ця система була названа «The Wire».

Таким чином, інформаційні агентства дотепер застосовують численні системи доставки своїх продуктів.

Однак головне розходження між продуктами агентств полягає в тім, як вони створюються. В 1970-1980-і роки інформаційні агентства розвивалися різними шляхами, створюючи систему своїх продуктів. Сьогодні в одних інформаційних агентствах продукти створюються автоматично, на підставі кодів, що розрізняють комп'ютером, змісту новин. В інших агентствах продукти створюються редакторами, які визначають, у який конкретно продукт потрапить новина. Дуже важлива відмінність у тому, що в першому випадку новина, покинувши редакторський монітор, відправляється в «вільне плавання» - якщо вона підходить по темі, то може виявитися в будь-якому продукті, що може замовити клієнт, а в другому - вона виявляється саме там, куди її направить редактор, і може бути попередньо модифікована.

Продукти інформаційних агентств розрізняються не тільки засобом створення й доставки, але й аудиторією.

Дивлячись на перелік «продуктів» двох найбільших світових агентств - Reuters й Associated Press, можна побачити, що вони діляться на дві категорії по аудиторіях: продукти для преси й продукти для комерційних організацій.

За 150-літній період спілкування інформаційних агентств із комерційними організаціями їхні відносини часом радикально змінювалися. Одне із чотирьох перших інформаційних агентств у світі, Reuters, створювалося як постачальник ринкової інформації для комерційних компаній. Засновник агентства Поль Рейтер заробив перший капітал саме на постачанні лондонських клієнтів котируваннями з Паризької біржі. Відоме радянське агентство ТАСС, що веде свою історію з 1904 року, був створений як підрозділ Міністерства фінансів і займалося поширенням економічної інформації.

Пізніше агентства відійшли від своєї первинної аудиторії й стали обслуговувати засобу масової інформації. Всі продукти агентств були розроблені з урахуванням вимог газет.

«Однак в 1960-і роки найбільші інформаційні агентства миру зіткнулися з нездатністю засобів масової інформації купувати інформацію й оплачувати всі зростаючі витрати на висвітлення подій в усім світі.

Тоді менеджери Reuters зробили винахід, що так само змінило світ інформаційних агентств, як і винахід американських газетярів,які перенесли основні витрати на видання із читачів на рекламодавців.

В 1963 році вони відкрили дуже рентабельну службу економічної інформації в Брюсселі, що була названа International Financial Teleprinter .

Успіх Teleprinter у Європі, а потім й в інших регіонах виявився вирішальним. Агентство переглянуло свій погляд на економічну, а заодно й на політичну інформацію.

Reuters удалося залучити значні фінансові засоби для розвитку системи передачі новин, тому що телетайпні машини, що бризкають чорнилом, які зовсім не бентежили газетярів, були пугалом для приватних клієнтів. На початку 1970-х років агентство зробило технічну революцію: клієнти змогли вибирати повідомлення, які їм потрібні, замість того, щоб одержувати всю стрічку. Ця технологія була названа «Stockmaster».

Пізніше Reuters створило на основі цієї інтерактивної системи теперішні торговельні термінали, які поєднували в собі новини й електронне торговельне місце.

Сьогодні Reuters надає корпоративним клієнтам десятки інформаційних продуктів, що доставляють на термінали. Для кожного окремого ринку створений окремий термінал, що дозволяє не тільки читати новини, але й бачити обновлювані в режимі реального часу котирування світових бірж, вести переговори з учасниками цих ринків, а також, що найважливіше, укладати угоди.

Зміст новин у цих терміналах залежить від того, створений він для торгівлі валютами, товарами або акціями

Користувач може самостійно вибрати, які саме новини він буде читати й у якій формі - тільки чи заголовки або весь текст новини. Він також може вирішити, чи буде читати тільки основні новини або ж буде бачити всі повідомлення, уже підготовлені агентством.


1.2. ЗМІ - основний споживач інформаційного продукту агентств.


Традиційним споживачам інформації - засобам масової інформації - агентства також надають досить різноманітну палітру продуктів.

Отже, «основним продуктом агентства» є служба новин, називана останнім часом «DataStream». Щодня передплатники цієї стрічки одержують майже півтори тисячі заміток на політичні, економічні, суспільні й спортивні теми. Крім звичайних інформаційних повідомлень Associated Press поставляє передплатникам репортажі й нариси, які можуть використовуватися як готові газетні матеріали.

Журналісти можуть знайти на стрічці АР все необхідне для висвітлення подій, що цікавлять. Кореспонденти агентства готують кілька заміток про саму подію, вони також забезпечуються коментарями й довідковою інформацією. Крім того, на стрічці можна знайти інформацію про усе, що може бути пов'язане із цією подією: коментарі, аналітичні матеріали, біографії учасників, статистичну й історичну інформацію.

Основними передплатниками «DataStream» є найбільші у світі газети й телестанції. Тільки вони можуть собі дозволити цей досить дорогий продукт.

Для газет середнього розміру існує так званий «обмежений» «DataStream», що містить біля половини політичних й економічних новин і біля чверті спортивних.

Невеликі газети можуть підписатися на «коротку» версію головної стрічки, де вони знайдуть закордонні й основні місцеві новини.

Крім того, клієнтам агентства в США пропонуються спеціальні регіональні стрічки новин, куди включені основні місцеві новини й найцікавіші теми. Ці регіональні новини поставляються як доповнення до основних стрічок новин.

Отже, як ми з'ясували, інформаційні агентства готовлять сотні продуктів, що поставляють досить різним по складу й вимогам аудиторіям. Якби для того, щоб готовити кожний із продуктів, агентство було б змушене повністю міняти стиль новини, то штат агентств становив кілька тисяч редакторів, а самі агентства ніколи б не стали рентабельними. Насправді, в Reuters працюють біля двох тисяч журналістів, в АР - біля трьох з половиною. У російських агентствах (крім ІТАР-ТАРС, тому що це агентство існує поза ринковими рамками) ситуація ще більш характерна: «Інтерфакс» випускає біля сотні спеціалізованих інформаційних продуктів, у той час як у всьому агентстві працюють близько 300 журналістів і серед них - не більше 20 редакторів.

ІТАР-ТАРС є повністю державним агентством й існує за рахунок платників податків. Рентабельність не є метою цього агентства. Воно покликано здійснювати державну політику.

Внаслідок цього новини повинні бути написані таким чином, щоб перетерплювати мінімальні зміни, а краще - ніяких, але при цьому задовольняти вимогам як можна більшого числа клієнтів агентства.

При цьому журналіст повинен створювати готову новину, навіть якщо він перебуває на завданні. Щодня у великих містах проходять десятки прес-конференцій, політики подорожують світом, катастрофи трапляються на всій території земної кулі. Кореспонденти, що створюють більшу частину оперативних новин, давно не пишуть новини - вони їх диктують. Редактори дуже рідко переписують новини повністю - на це в них просто немає часу.

«Найбільші агентства світу змагаються один з одним у швидкості оповіщення всіх про те що відбувається. Сьогодні, в умовах миттєвого зв'язку, рахунок іде вже на секунди. Особливий тиск конкурентів почувають журналісти, що пишуть про економіку.

Отже, «інформаційне агентство», як складне явище має довгу історію розвитку. Головним підсумком стало: створення єдиної мережі новин і розвиток сучасної системи передачі інформації. Основним поштовхом до розвитку системи передачі став перехід їх в електронний формат.


1.3. Виникнення мережевих інформаційних агентств. Переваги й недоліки.


«Виникнення мережевих інформаційних агентств, як і поява будь-якого нового засобу масової інформації, пов'язане із двома групами факторів - технологічними й соціальними. До технологічного відноситься можливість створення й поширення інформації в глобальній мережі, відносна простота створення такого інформаційного продукту для авторів, можливість доступу, необмеженого часовими й територіальними рамками для аудиторії.

З погляду технологічних можливостей і соціальної взаємодії перестали існувати перешкоди в одержанні й поширенні інформації. Технологічні можливості створили сприятливе середовище для формування аудиторії, зацікавленої в оперативній інформації. Вона концентрувалася навколо таких сфер, як політика, економіка, ідеологія, культура й інші. Ці фактори у свою чергу вплинули на соціальні передумови виникнення й наступного розвитку мережевих інформаційних агентств.

Але які переваги одержали інформаційні агентства з переходом в електронний формат:

Інтернет пропонує необмежений обсяг місця для зберігання інформації. І хоча реципієнт має доступ до неймовірної кількості інформації, вона надається йому у відсортованому й упорядкованому вигляді. Архів стає частиною загального продукту редакцій, завжди доступної реципієнтові. При цьому весь великий архів оснащений пошуковою машиною, що дозволяє знаходити редакційні матеріали, упорядковані по датах, темам і відділам. Читач може легко скласти загальне враження й зробити огляд якої-небудь теми по днях, за тижні, місяці, роки.

Звичайно ЗМІ визначають, як сплав всіх існуючих текстових, ілюстративних, аудіо- і відеотехнологій. Тобто є посередником у передачі інформації через впровадження всіх існуючих технічних засобів, і характеризується стиранням меж між масовим й індивідуальним спілкуванням. Електронні ЗМІ - симбіоз традиційних засобів передачі інформації. У розпорядженні журналістики є наступні засоби передачі інформації:

  • Текст: одноразово передає не так багато інформації, але використає силу інших елементів (фото, звуки й ін.)

  • Фото: представляє деталі подій, наочно фіксує актуальні події

  • Звук: впливає емоційно й підсилює вплив текстів, фото або відео

  • Анімація: при завантаженні вимагає більшої потужності, є ерзацом відео.

Тексти створюються й оформляються швидше, ніж картинки. Тексти, графічні елементи й картинки конкурують за місце на сильно обмеженій площі екрана монітора.

Гіпертекст відноситься не тільки до нелінійного зв'язку у межах одного типу інформації, але й охоплює нелінійне об'єднання в мережі різних типів інформації. Реалізація такого гіпертекстового простору можлива тільки на базі технології. Сам текст тут несе в собі не тільки форму написання букв у словах і слів у реченнях, але і є якоюсь субстанцією, що поєднує різні одиниці інформації, як, наприклад, мовлення, динамічні зображення, звук і т.д.

Гіпертекст — це подання інформації як зв'язаної мережі, у якії читачі вільні прокладати шлях нелінійним образом. Він допускає можливість множинності авторів, розмивання функцій автора й читача, розширені роботи з нечіткими межами й множинність варіантів прочитання.

У цьому визначенні необхідно підкреслити три основні характеристики гіпертексту:

  • Дисперсність структури. Інформація представляється у вигляді невеликих фрагментів-гнізд, і «увійти» у цю структуру можна з будь-якої ланки.

  • Нелінійність гіпертексту. Читач відтепер вільний сам вибирати шлях читання, створюючи при цьому свій текст. Гіпертекст «розчиняє» ту фіксованість тексту, що є фундаментом теорії й практики нашої критики.

  • Різнорідність, тобто застосування всіх засобів впливу на споживача-читача, які тільки можливі технічно в даній системі - від чисто літературних (вибору оповідальної стратегії й стилістики) через видавничі (шрифти, верстка, ілюстрації) і до технічних (звук, анімація, відсилання до інших нехудожніх матеріалів).

Найважливішим структурним елементом гіпертексту є гіперпосилання.


При вживанні поняття «інтерактивність» в галузі ЗМІ, особливо найчастіше розрізняють значення, засновані або на технічних, або на соціальних параметрах. Під технічними маються на увазі, в основному, взаємодії між користувачем і технічними засобами (людина - комп'ютер), соціальні - між користувачами, але за допомогою знову ж технічних засобів (людина - комп'ютер - людин).

Користувач електроних ЗМІ має можливість й активно відбирати інформацію, і відгукнутися на неї за допомогою:

  • Електронної пошти E-Mail

  • Дослідженням банків даних й архівів

  • Участю в опитуваннях, голосуваннях і т.д.

Щоб дати визначення інформаційним агентствам , необхідно скласти коротку класифікацію по деяких характерних ознаках


I. За формою функціонування:


1. Інтернет-представництва традиційних інформаційних агентств

2. Власне мережеві інформаційні агентства


II. По спеціалізації діяльності:


1. Загального профілю

2. Багатопрофільні

3. Спеціалізовані (тематичні).


III. По поширенню й масштабу діяльності:


1. МІЖНАРОДНІ

2. НАЦІОНАЛЬНІ

3. РЕГІОНАЛЬНІ.


Класифікацію інформагентств можна продовжувати, використовуючи такі ознаки як характер аудиторії, тип власника, джерела фінансування, мова, обсяг переданої інформації, характер поширення інформації (абонентська плата, підписка, вільний доступ), жанрова розмаїтість, авторський склад й інших.


1.4. Принципи функціонування сучасних інформаційних агентств.


На стан сучасних інформаційних агентств в Інтернеті впливають процеси конвергенції, тобто об'єднання форм подачі текстової й аудіовізуальної інформації на одному Інтернет-ресурсі, диверсифікованості - появі нескінченного числа різноманітних ресурсів, і сегментації, що виражається в спрямованості на аудиторію.

Сучасні інформаційні агентства - це потужні структури по створенню, поширенню й зберіганню великих масивів інформації, що надають різним об'єктам цілий ряд інформаційних, довідкових, рекреативних й інших послуг, що виконують функції ЗМІ й володіють різними напрямками діяльності. До останнього відносяться:

Підготовка новин - це головне завдання інформаційних агентств. Для її рішення співробітники послідовно виконують моніторинг, збір інформації, перевірку, написання, редагування, публікацію й поширення.

У великих інформаційних агентствах журналісти мають тематичну спеціалізацію й працюють тільки з новинами своєї сфери. Підготовлені інформаційні повідомлення спочатку потрапляють у стрічку новин - єдиний список новин у хронологічному порядку поза залежністю від використовуваної рубрикації ресурсу (тематики, територіальної приналежності, жанрів й ін.). Деякі ресурси в стрічку поміщають лише головні події дня. Виглядає стрічка як список заголовків, розташованих друг під другом.

Організація прес-конференцій, брифінгів, круглих столів. Організація прес-конференцій - один з головних функціональних обов'язків інформаційного агентства.


Проведення онлайн конференцій. Крім традиційних прес-конференцій все частіше агентства надають послуги відео- і онлайн-конференцій. Найчастіше схема їх проведення виглядає так. На сайті агентство анонсує майбутній захід. Питання від журналістів і читачів приймаються протягом декількох днів до конференції й безпосередньо в день її проведення. Учасник приходить у редакцію агентства й відповідає на питання протягом деякого часу. Відповіді публікуються в режимі реального часу на сторінці конференції у відкритому доступі. На основі відповідей на найбільш гострі питання агентство формує інформаційні повідомлення.

Підготовка прес-портретів. Інформаційна довідка про особистості, заснована на згадуванні особи в пресі, із вказівкою цитат об'єкта. Подібний, спочатку, експериментальний проект став доступний завдяки службі Яндекс-Новини, що надала «прес-портрети в Новинах». Це довідкова інформація про людей, що згадують у ЗМІ: дати народження й смерті, місця роботи й посади, пряме мовлення й висловлення третіх осіб.

Складання баз даних, які являють собою професійно оброблені за багатьма напрямками банки інформації, які можуть включати матеріали ЗМІ, інформацію офіційних установ, законодавство, документи комерційних і державних структур, адресно-довідкових баз й ін.

Моніторинг ЗМІ – це систематична перевірка ЗМІ на предмет наявності певної інформації. Моніторинг проводиться, як правило, серед центральних і регіональних ЗМІ: газет, журналів, телебачення, радіо, інформаційних агентств тощо. Періодичність варіюється від щоденної до щорічної. Замовником моніторингів є комерційні й державні структури. Подібне дослідження ЗМІ останнім часом користується популярністю, стало невід'ємною частиною сучасного бізнесу, тому що дозволяє відслідковувати й коректувати імідж компанії в ЗМІ, розбиратися в ситуації на ринку, аналізувати діяльність конкурентів.


Підготовка рейтингів. Рейтинг (англ. rating - оцінка, порядок, класифікація) - термін, що позначає суб'єктивну оцінку якого-небудь явища по заданій шкалі. Агентства можуть виступати як укладачів рейтингів. Найпоширенішим рейтингом, є рейтинг появи осіб, або організацій у повідомленнях ЗМІ.

Інформаційний супровід. Надання інформаційної підтримки діяльності компанії. Крім основних інформаційних продуктів агентства освоюють додаткові види послуг, серед яких індивідуальні аналітичні дослідження, складання інформаційних досьє, біографічних довідок, послуги інформаційно-довідкових служб, видавничо-поліграфічних комплексів, надання відео, аудіо й фотоматеріалів. Агентства також організують різноманітні акції. Серед них організація власних премій і конкурсів, організація навчальних центрів, зустрічей, клубів, зборів.

Функціонуючи в умовах інформаційного ринку, найбільші інформагентства завойовують авторитет і зміцнюють власний імідж.

Розвиток технологічних можливостей, які реалізують інформаційні агентства може бути представлено наступними пунктами:

  • Розширення набору засобів повідомлення інформації. Тепер це вже не тільки Інтернет-ресурси, але й мобільні автономні пристрої, а також готовність скористатися будь-якими іншими каналами, які ще можуть з'явитися.

  • Настроювання сайту інформаційного агентства під конкретного читача - сервіс може дозволити користувачеві організувати зовнішній вигляд сайту, стрічки повідомлень, таким чином, як це зручно. Створення особистої сторінки, на яку можна додавати контент із інших сайтів.

  • Можливість ранжирування новин по ступені популярності, що виміряється кількістю коментарів, відгуків у блогах, форумах й ін.

  • Організація ресурсу відповідно до особливостей Інтернету, що характеризується переглядом інформації блоками.



1.5. Специфіка «новин» інформаційних агентств.


Основним об'єктом інтересу інформаційного агентства, як і будь-яких ЗМІ, є новина. Що ми будемо мати на увазі під цим поняттям? Новина - це повідомлення про яку-небудь подію або явище, що має значення для аудиторії агентства, про яке було невідомо раніше. Новина завжди відповідає на запитання - що відбулося або що відбудеться. Новиною є не тільки подія, що була сьогодні або вчора, - новиною може бути подія, яка сталася в минулому або здатне трапитися в майбутньому, про що стало відомо саме в сучасний момент. Новими можуть бути не тільки події, але й зміна думок важливих людей, повідомлення про скасування якої-небудь події, що очікувалося, тощо. Журналіст, що пише новину, насамперед, відповідає на запитання «Що зміниться?».

Першої, але не головною складовою новини буде так званий слаглайн {англ. - slugline). Згідно «Reuters Style Guide», «слаг - це комбінація слів або цифр, що з'являється першим рядком будь-якого повідомлення, поміщеного на стрічку. Слаг є індивідуальним ідентифікатором новини, протягом 24-годинного періоду не повинні з'являтися два повідомлення з однаковими слаглайнами.

Слаглайни призначені для спрощення пошуку новин на стрічках або в базі даних і використаються останні 50-60 років.

«Різні агентства дають різні вказівки відносно першого слова в слаглайні. У Reuters це буде ідентифікатор типу новини (звичайні новини, статистика або інше), в Associated Press - перше слово буде позначати, для яких,ранкових або вечірніх, газет призначена новина.

Назва країни буде другим словом, що поміщають у слаглайні в Reuters або АР. Після назви країни вказуються іменники, що характеризують події, наприклад: ІРЛАНДІЯ-ПОВСТАНЕЦЬ-ПЕРЕСТРІЛКА.

Слаглайн звичайно містить від трьох до п'яти слів, що найбільш характеризують ситуацію.

Наступним за слаглайном обов'язковим елементом новини буде так званий дейтлаин (dateline - англ.). У ньому коротко повідомляється, де й коли відбувається подія, а також додається ім'я агентства. Приміром, «Київ, 15 січня (Reuters)». Дейтлайни не тільки дозволяють ідентифікувати, коли й де відбулася подія, але й у випадку, якщо газета або канал підписаний на кілька інформаційних агентств, довідатися, яке конкретне агентство повідомило новину.

Більшість повідомленнь інформаційних агентств анонімні, однак деякі агентства, такі як Associated Press або DPA, дозволяють авторам підписувати повідомлення, якщо вони є не новиною, а коментарем або аналізом. Деякі агентства, як, наприклад, Reuters або Bloomberg, повідомляють ім'я автора і його координати під новиною, для того щоб у нього можна було що-небудь уточнити.

Інформаційні агентства дуже жорстко обмежують фантазію авторів: заголовок повинен бути не більше за 50-70 знаків. Це обмеження існувало завжди, але раніше не було таким твердим. Справа в тому, що, як відзначалися вище, майже всі новини сьогодні доставляються електронним способом і заголовок повинен уміститися в один екранний рядок, тому що майже у всіх системах доставки новин користувачі мають можливість вибирати новину або по слаглайну, або по хедлайну. Багато читачів, переглядаючи стрічку новин агентства в комп'ютері, обирають читати новину чи ні, винятково на підставі заголовка.

В умовах, коли новини поставляються в торгівельні системи, критично важливим для агентства стає вміння журналіста зрозуміти, що дійсно важливе в новині, і винести це в короткий, ємний заголовок.

Журналіст, що пише заголовок, завжди перебуває між двох вогнів - він не має права спотворити або загубити зміст новини, але він повинен написати короткий дійсний заголовок. Іноді для цього використаються метафори: замість «уряд Казахстану» - «Астана», замість «найбільші в Росії нафтові компанії» - «нафтові гіганти» і т.п. Однак використання метафор теж не вітається, тому що комусь нафтова компанія може здатися гігантом, а комусь - карликом.

Саме головна частина новини займає, як правило, не більше п'яти-семи рядків. Ця частина починається з дейтлайна й містить головне повідомлення в новині. Цей перший абзац новини називається лідом (від англ. lead).

В ідеалі лід повинен бути готовим повідомленням, постаченим джерелом інформації. Основні клієнти інформаційного агентства - люди досить обізнані. Їм досить ознайомитися з першим абзацом повідомлення, і вони зрозуміють, що відбулося.

Інформаційні замітки, у газеті або в агентстві, будуються за принципом «ножиців» - якщо взяти ножиці й відрізати абзаци новини з кінця, то її основний зміст буде залишатися зрозумілим аж до заголовка.

Ліди в таких повідомленнях називають «твердими». «Твердий» лід відразу повідомляє, що, де й коли відбулося, а також, звідки це стало відомо.

На противагу «твердим» лідам, перші абзаци репортажів, коментарів й аналізів можуть починатися з «м'якого» ліда, що торкає загальнолюдського інтересу. Такий лід ідеальний для написання заміток, що аналізують людський вимір політичних або економічних явищ.

Наприклад: «Це був не найкращий день у житті фермера Джо Мейерса. Він проспав і пропустив сніданок, у машини спустило колесо, а коли він все-таки добрався до міста, виявилося, що його ощадний банк розорився».

Лід майже завжди закінчується посиланням на джерело повідомлення. У крайньому випадку, якщо лід виходить занадто довгим, джерело повідомлення вказується в другому абзаці. Це правило настільки тверде, що новини без вказівки джерела повідомлення взагалі не ставляться на стрічку.

Новина не вважається повною, якщо вона не завершується довідковою інформацією про подію або так називаним «бекграундом» (від англ. background).

Бекграунд призначений для повідомлення історичної або статистичної інформації, що дозволить читачеві оцінити що подію з різних сторін.


Висновки.

Інформаційні агентства одночасно з виходом в Інтернет і початком роботи з масовою аудиторією утворили складну багатофункціональну систему, що задовольняє потреби різних груп суспільства. Інформаційні агентства різні за багатьма ознаками: території інформаційного охоплення й аудиторії, обсягу інформації й суспільної значимості, ролі в інформаційному потоці, якості готових продуктів й оперативності, однак у той же час вони побудовані на єдиних принципах, у їхній основі лежить єдина мета - задовільнення інформаційних потреб окремої особистості, певної групи людей, ЗМІ й суспільства в цілому.

Налагодження відносин з найбільшими інформаційними агентствами світу повинно стати одним з основних завдань інформаційної політики України сьогодні, оскільки слабкість національного інформаційного простору і відсутність необхідної інфраструктури в інформаційній сфері призводять до формування негативного іміджу України у світі. В той же час, навіть незважаючи на порівняно невелику зацікавленість агентств “Великої трійки” в українських новинах, нині в Україні вже склалися умови для покращення умов співпраці українських і світових інформаційних агентств. За роки незалежності Україна створила власну систему інформаційних агентств, відзначилася збільшенням числа недержавних агентств і зробила перші кроки на шляху до створення адекватної правової бази для забезпечення поточної діяльності цих утворень. Позитивними факторами також можна вважати початок роботи українських агентств в мережі Інтернет і вдалу диверсифікацію їх інформаційних послуг. В той же час, загальний прогноз щодо ефективної діяльності українських інформаційних агентств в майбутньому є далеким від оптимістичного, оскільки відсутність чітко сформульованої державної політики щодо покращення іміджу України у світі не дозволить українським агентствам помітно збільшити свою міжнародну впливовість і зменшити їхню залежність від агентств “Великої трійки” у питанні поширення міжнародних новин.

Використана література.



  1. Афанасьєв В. Г. Соціальна інформація й керування суспільством. М., 1981. - 408 с.

  2. Інформаційна політика: Підручник/Під загальною редакцією В. Д. Попова. - М., 2003. - 305 с.

  3. Як ми пишемо новини. Інтерфакс, 2000. - 138 с.

  4. Калмиків А. А., Коханова Л. А. Інтернет-журналістика М.: ЮНІТІ-ДАНА, 2005. - 383 с.

  5. Каппон Р. Слово, або як професійно писати для Ассошиейтед Пресс., 1982. - 315 с.

  6. Кирилова Н. Б. Медиасреда російської модернізації. - М. Академічний проспект. 2005. - 400 с.

  7. Від книги до Інтернету. Журналістика й література на рубежі нового тисячоріччя. - М., 2000. - 256 с.

  8. Погорілий Ю. А. Інформаційне агентство: стиль оперативних повідомлень . М., 2000. - 156 с.

  9. Попов В. Д. Таємниці інформаційної політики: Соціологічний психоаналіз інформаційних процесів. - М., 2003. - 190 с.

  10. Редік Р., Кінг Э. Журналістика в стилі онлайн. - М., 1999. - 119 с.

  11. Рендалл Д. Універсальний журналіст. С., 1999.

  12. Лаптєв И. Д. Актуальні проблеми формування державної інформаційної політики. - М., 1999.

  13. Агентство Культурної Інформації http://www.aki-ros.ru

  14. www.ap.org

  15. www.dpa.de

  16. www.reuters.com

  17. www.itar-tass.com

Ваша оценка этого документа будет первой.
Ваша оценка:

Похожие:

Перетяка Віталій Віталійович курсова робота з теми iconКурсова робота
471kb.  
Перетяка Віталій Віталійович курсова робота з теми iconСАМОСТІЙНА РОБОТА ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ НАУКОВОГО СВІТОГЛЯДУ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ - Методика організації самостійної навчальної діяльності молодших школярів на уроках природознавства реалізація самостійної роботи на уроках природознавства
451.9kb.   курсова робота
Перетяка Віталій Віталійович курсова робота з теми iconКурсова робота: 32 стор.; 9 рис.; 11 табл.; 6 бібл
349.4kb.  
Перетяка Віталій Віталійович курсова робота з теми iconКурсова робота: 32 стор.; 9 рис.; 11 табл.; 6 бібл
350.5kb.  
Перетяка Віталій Віталійович курсова робота з теми iconКурсова робота з дисципліни «Основи загальної гідрології та гідрометрії»
168.4kb.  
Перетяка Віталій Віталійович курсова робота з теми iconКримінальне право України - Класифікація обєктів злочину
457.9kb.   курсова робота
Перетяка Віталій Віталійович курсова робота з теми iconМіністерство освіти та науки україни національний технічний університет україни «київський політехнічний інститут» Курсова робота з дисципліни
115.9kb.  
Перетяка Віталій Віталійович курсова робота з теми iconАналіз діяльності підприємства "Березівські мінеральні води" - Курсова робота з економіки підприємства
1460kb.   курсовая работа, содержит план, графики, рисунки
Перетяка Віталій Віталійович курсова робота з теми iconКурс ІІ група 212 Науковий керівник: Старший викладач Павлік Л. М. Робота подана на кафедру Робота допущена до захисту Робота захищена з
16.2kb.  
Перетяка Віталій Віталійович курсова робота з теми iconРеферат курсова робота: 48 сторінок, 14 таблиці, 10 джерел інформації
599.4kb.   ...
Разместите кнопку на своём сайте:
Рефераты


База данных защищена авторским правом ©CoolReferat 2000-2018
обратиться к администрации | правообладателям | пользователям
Основная база рефератов
Рефераты